16 жовтня завершилися спеціальні спільні засідання ВККС та Експертної ради з кандидатами до Спеціалізованого окружного адміністративного суду.
На співбесідах останнього тижня кандидатів запитували про 440 тис. грн доплат за документ про науковий ступінь, 956 випадків несвоєчасного направлення судових рішень до Реєстру, Toyota майже за мільйон гривень, оформлену на матір, і шість суміжних земельних ділянок, отриманих родиною «збігом обставин». Одна з кандидаток, яка ніколи не брала участі в судових процесах, навіть зізналася, що те, «яким чудом» вона написала практичне завдання, досі залишається загадкою для всієї її родини.
Розповідаємо про найцікавіші моменти останніх співбесід і про те, хто після них продовжує боротьбу за місце в новому суді.

Членкиня Експертної ради Валерія Чорна звернула увагу, що серед осіб, які можуть надати кандидатці рекомендацію, Фуголь вказала директора «Явір 2000» – колишнього очільника управління ДСНС у Полтавській області, про якого виходили журналістські розслідування. Член ВККС Михайло Богоніс згадав і публікації про власника групи компаній «Явір», зокрема про його членство в Партії регіонів. Фуголь відповіла, що підтверджень цих публікацій не знайшла, а в разі репутаційних ризиків готова припинити співпрацю. На уточнення члена ВККС Сергія Чумака, чи звільниться вона, якщо цим людям висунуть звинувачення, кандидатка відповіла: «Ну звісно».

Чимало запитань стосувалися професійної компетентності. Чумак запитав, навіщо кандидатка в практичному завданні послалася на рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», яке, за його словами, використала в протилежному сенсі: «чи це так дань моді нинішній?». Фуголь визнала, що «можливо, підкоригувала б на сьогодні». На прохання пояснити різницю між імперативністю і диспозитивністю вона відповіла: «Імперативність – це коли діємо так, як нам зазначено, а диспозитивність – це коли маємо право діяти по-іншому». Чорна також процитувала мотиваційний лист кандидатки, де та згадувала, як професор на іспиті назвав її «майбутнім суддею Верховного Суду», і запитала, чому тоді вона подається лише до суду першої інстанції. «Треба, мабуть, з чогось починати», – відповіла Фуголь.

Окремо Богоніс запитав про квартиру в Полтаві за 416 тис. грн, яку чоловік кандидатки купив у 2016 році. За словами Фуголь, $11,5 тис. подарувала бабуся чоловіка, а решту подружжя накопичило за чотири роки.

Питання виникли й до джерел коштів. Лише за 2021 рік готівкові заощадження подружжя зросли на $25 тис. при річному доході сімʼї близько 656 тис. грн. Сердіченко пояснив, що $10 тис. відклав із зарплати, а $15 тис. дружині подарували родичі на день народження й річницю весілля. Ще близько $20 тис. на купівлю будинку і двох ділянок у 2022 році, за його словами, дали рідні. Жодних документів на ці подарунки немає. Не відобразив кандидат і самих покупок 2022 року: розділи декларації про грошові активи, видатки та правочини лишилися порожніми, що Сердіченко назвав помилкою.

Член Експертної ради Роберт Брукхайзен звернув увагу, що в письмових відповідях кандидат запевняв, що користувався повним доступом до Реєстру судових рішень лише для роботи. Водночас журнал дій показав пошуки за прізвищами його самого, дружини, брата, матері й тещі. Сердіченко пояснив, що перевіряв інформацію для конкурсів, зокрема на посаду детектива НАБУ, а також «коректність роботи» системи. Брукхайзен назвав використання Реєстру для особистих цілей під час конкурсу до НАБУ «досить цинічним». Кандидат визнав, що це було «помилкою», але наполягав, що корисливих мотивів не мав.

Членкиня Експертної ради Олена Ганечко також запитала про три автомобілі матері кандидата: Toyota Camry, Volkswagen Tiguan та Audi A6. На відео в Instagram дружина Сердіченка керує Toyota, але в анкеті серед авто, якими користується сімʼя, вказано лише Ford Fusion, куплений за 50 тис. грн. Кандидат пояснив, що Camry беруть кілька разів на рік для далеких поїздок.

Член Експертної ради Роберт Брукхайзен звернув увагу, що вже через сім днів після звільнення з Держпродспоживслужби в Запорізькій області Грамчук почала представляти в суді свого колишнього керівника. Той судився з тим самим відомством через власне звільнення, а щодо нього було відкрите кримінальне провадження. На думку Брукхайзена, це суперечить адвокатській етиці, адже кандидатка могла мати доступ до конфіденційної інформації колишнього роботодавця. Грамчук наполягала, що такого доступу не мала, бо займалася епідеміологічними розслідуваннями, а перш ніж взятися за справу, проконсультувалася в НАЗК і Раді адвокатів Запорізької області.

Окрема дискусія виникла навколо її відносин із «Запоріжгазом». Грамчук працює там начальницею відділу за трудовим договором, за окремим оплатним договором виконує функції корпоративної секретарки, а її адвокатське бюро має з товариством ще й договір pro bono. Кандидатка пояснила, що до 2023 року адвокатський договір був платним, але після передачі активів «Запоріжгазу» в управління АРМА платити зовнішнім адвокатам стало неможливо, тож складні спори компанії вона веде безоплатно. Член ВККС Роман Сабодаш звернув увагу на можливий конфлікт: як корпоративна секретарка вона має інформувати наглядову раду про виконання рішень правлінням, якому водночас підпорядкована як працівниця. Інтереси акціонерів, серед яких «Нафтогаз», і правління, за його словами, можуть бути «діаметрально різними». Сабодаш також запитав про справу «Доктор Мом», в якій кандидатка спершу представляла банкрута, а потім стала його ліквідаторкою. Грамчук запевнила, що була незалежною.

Наприкінці голова Експертної ради Євген Синельников запитав, чи існують, на думку кандидатки, межі суддівського активізму. Грамчук перепитала: «Активізм – це громадська діяльність, якою я займаюсь, так, періодично?» Після уточнення вона відповіла, що наразі «не має такого статусу».

Членкиня Експертної ради Олена Ганечко звернула увагу, що протягом 201-–2025 років на кандидата та його дружину зареєстрували вісім автомобілів, чотири з яких, за даними Ради, купили й продали за ту саму ціну. Документів не збереглося жодного. На запитання, чи йому просто подобаються автомобілі, Ромащенко відповів, що йдеться про машини 1994-1996 років, які «мабуть, вже вмерли в степах Донбасу», а зберігати договори він не мав причин, бо не був субʼєктом декларування. Ганечко також запитала, чому зарплата кандидата, яка до жовтня 2025 року становила близько 20 тис. грн, до січня 2026-го зросла до 80 тис., і чи не повʼязано це з конкурсом. Ромащенко пояснив це роботою над угодою про купівлю мережі магазинів.

Ще одна тема – адвокатська діяльність. Ромащенко є співзасновником адвокатського обʼєднання «АЛМ» і брав участь щонайменше в 64 судових справах, але жодного доходу від адвокатури в його деклараціях немає. Кандидат пояснив, що обʼєднання створили, щоб виокремити адвокатські функції з «Омеги», а його надходження йдуть на операційні витрати. Член ВККС Роман Сабодаш звернув увагу, що, по суті, кандидат має одного клієнта, свого роботодавця. Сабодаш також згадав кримінальне провадження 2017 року щодо можливої виплати «зарплат у конвертах» у компанії, де працював кандидат, в межах якого суд дав доступ і до його банківських рахунків. Член ВККС наголосив, що нічого не стверджує. Ромащенко відповів, що «зарплату в конвертах» зараз не отримує, а провадження закрили без жодної підозри.

Член ВККС Руслан Мельник повернувся до декларації за 2022 рік, в якій готівкові заощадження родини різко зросли. Бредіхін пояснив це помилкою: нібито вказав суми станом на квітень 2023 року, а не на кінець 2022-го. Мельник нагадав, що це вже сьома декларація кандидата і, подаючи її, він підтверджує, що знає про відповідальність за недостовірні дані. Назвати розмір помилки Бредіхін не зміг і визнав, що до НАЗК досі не повідомив.

Членкиня Експертної ради Валерія Чорна звернула увагу на вісім справ про визначення місця проживання дитини з батьком, які кандидат розглянув у 2023-2025 роках. За словами Чорної, у більшості цих справ мати позов визнавала, а думку дитини в рішеннях не наведено. Бредіхін пояснив, що зʼясовував її з документів, бо викликати дітей до суду в прифронтовому Запоріжжі небезпечно. Член ВККС Сергій Чумак окремо запитав, чи був орган опіки учасником однієї з цих справ, як вимагає закон. «Я не готовий відповісти», – сказав кандидат.

Ще одна тема негативного висновку Ради – пошуки в Реєстрі судових рішень. Кандидат запевняв, що користувався повним доступом лише для служби, але журнал зафіксував пошуки за прізвищем і дівочим прізвищем дружини та за даними її брата. Бредіхін пояснив, що хотів уникнути можливого конфлікту інтересів: дружині телефонували з вимогою погасити борг, і він перевіряв, чи не надійде така справа до його суду. Чорна зауважила, що таких справ у його провадженні не було.

Член Експертної ради Роберт Брукхайзен засумнівався, що батьки витратили всі заощадження на квартиру, в якій живе син, і нічого не залишили для сестри. Брінцов наполягав, що квартиру купували не для нього, і додав: «Я сам з радістю виїду з цієї квартири, як тільки придбаю своє житло». Брукхайзен також звернув увагу, що до 2025 року кандидат подавався переважно на керівні посади в НАБУ, АРМА і ДСА. Брінцов пояснив, що раніше не мав права через вік, а посада судді для нього «вінець професійної карʼєри».

Окремо обговорювали події грудня 2017 року. Після зупинки поліцією прилад Drager показав у Брінцова 1,71 проміле. Кандидат не погодився з результатом, а коли поліція відмовилася везти його на медичний огляд, пройшов його самостійно приблизно через півтори години. У медзакладі ознак спʼяніння не виявили, і суд закрив провадження через відсутність події та складу правопорушення. Член ВККС Михайло Богоніс запитав, чи передбачає закон такий самостійний огляд як засіб спростування. Кандидат послався на статтю 266 КУпАП: якщо поліція відмовляється доставити особу на огляд, вона може пройти його сама впродовж двох годин. Брінцов заперечив, що вживав алкоголь, а показник приладу пояснив можливою технічною несправністю.

Питання виникли й до квартири та гаража у Львові, куплених у 2006-2007 роках. Раніше кандидат казав, що не може визначити, скільки заплатив до продажу своєї квартири в Сокалі, але напередодні співбесіди подав таблицю з конкретними сумами: $33 тис. у 2006 році і $35 тис. у 2007-му. Серед джерел у ній зʼявився і продаж Opel Astra приблизно за $7 тис., якого в попередніх поясненнях Експертній раді не було: за словами кандидата, він про цю угоду «просто забув». Кобецька звернула увагу й на ціну квартири в Сокалі: її продали за $116 тис., тоді як більшу за житловою площею новобудову у Львові кандидат купив за $65 тис. Пшевлоцький пояснив, що сокальська квартира була в центрі міста, у доброму стані, а продавали її на піку ринку.

Член Експертної ради Роберт Брукхайзен звернув увагу, що адвокатське об'єднання KS Partners, партнером якого є кандидат, у деякі роки мало обороти на рівні 25 тис. грн. Пшевлоцький пояснив, що обʼєднання існує для підтримки досвіду учасників, «а не як джерело доходу». Договорів із клієнтами та платіжних документів він не надав, пославшись на адвокатську таємницю. Брукхайзен зауважив, що інші адвокати в цьому конкурсі таку інформацію надавали, а повірити, що досвідчений адвокат працює фактично безоплатно, «нам важко».

Питання виникли й до статків родини. У 2016-2020 роках дохід кандидатки становив у середньому близько 50 тис. грн на рік, хоча, за її ж поясненнями, вона вела від 10 до 30 справ щороку. Чоловік, який теж має адвокатське свідоцтво, доходу від адвокатури за цей час не мав. Водночас родина придбала дві квартири, нежитлове приміщення і будинок, який почала реконструювати. Невеликий задекларований дохід Павленко пояснила витратами на офіс і помічника, а покупки – заощадженнями і допомогою батьків.

Квартиру в Одесі 2007 року, за словами кандидатки, купили за $65 тис.: $35 тис. дали її батьки, а $30 тис. – свекруха, яка для цього взяла кредит. Руденайте звернула увагу, що офіційні доходи батьків за 2003-2007 роки становили близько $9 тис. Павленко пояснила, що батьки-підприємці на фіксованому податку неправильно відображали доходи. Водночас у договорі ціна цієї квартири становила лише 42 тис. грн, тобто майже у вісім разів менше. Таких угод у родині Рудинайте нарахувала п'ять: заниженою була ціна ще трьох квартир і Opel Astra. «Сама ситуація мені не подобається», – визнала кандидатка. Вона наголосила, що участі в цих угодах не брала, але погодилася, що з боку родичів порушення податкових вимог «звісно, мали місце».

На запитання, чи вистачає їй професійної компетентності для роботи в СОАС, Павленко відповіла: «Напевно, однозначно ні. Мені не вистачає наразі професійної компетентності», пояснивши це браком суддівського досвіду. Член ВККС Олексій Омельян запитав і про справи щодо встановлення факту самостійного виховання дитини батьком, у яких вона брала участь. Такі рішення дають право на відстрочку від мобілізації, а в Одеському регіоні, нагадав Омелян, уже викривали злочинні схеми з ними. Павленко визнала, що органи військового обліку до цих справ не залучали, хоча, за її словами, це «є необхідним».

Членкиня Експертної ради Олена Ганечко звернула увагу на 956 випадків, коли за грудень 2024-березень 2026 року кандидатка направляла рішення до Реєстру із запізненням, подекуди до 67 днів. Рубан пояснила, що через навантаження першими вносила рішення, які сторони збиралися оскаржувати, і визнала, що закон такої пріоритизації не передбачає. Серед інших причин вона назвала перебування в нарадчій кімнаті, відключення світла і збої в роботі Реєстру.

Ганечко запитала й про роботу кандидатки в групі компаній «Едланд», яку очолював її чоловік. У 2012 році в квартирі подружжя провели обшук у межах кримінального провадження щодо діяльності товариства, а чоловіка допитали як свідка. Рубан пояснила, що чоловік запевнив, що все гаразд, і далі вона обставинами провадження не цікавилася, навіть під час нинішнього конкурсу. Пасічник запитав, чи обшук вдома для неї «абсолютно нормальна рутинна операція». Кандидатка відповіла, що ні, але чоловік запевнив, що бухгалтерія в порядку. Окремо Ганечко запитала про матір кандидатки, яка до 2025 року жила в окупованому Генічеську і у 2024 році отримала посвідку на проживання в росії. Рубан пояснила, що мати відмовилася від російського громадянства, а посвідку оформила, щоб її не депортували до виїзду.

Руденайте запитала і про чотири фрагменти дисертації 2011 року, що збігаються з роботами інших авторів без посилань, хоча й зауважила, що їхній обсяг невеликий. Ляшенко розповіла, що переглянула фотографії джерел, які робила в бібліотеках, і визнала: в кількох абзацах посилань справді немає. «Мені так соромно, але маємо те, що маємо», – сказала кандидатка, пояснивши це неуважністю і великою кількістю джерел, яких у роботі 390.

Членкиня Експертної ради Валерія Чорна зʼясовувала джерела коштів на квартиру в Житомирі, куплену у 2013 році за 390 тис. грн, тоді як офіційні доходи подружжя за 2000-2012 роки становили близько 100 тис. грн. Ляшенко пояснила, що податкові дані не відображають доходів чоловіка-військовослужбовця до 2017 року, а частину заощаджень він отримав за участь у чотирьох миротворчих місіях. Квартиру купили з першим внеском 160 тис. грн і кредитом, відсотки за яким частково компенсував фонд сприяння молодіжному будівництву. Чорна також запитала про гараж, який чоловік кандидатки оформив у 2023 році, а наступного року подарував 18-річному синові. Ляшенко пояснила, що батько хотів зробити синові на повноліття цінний подарунок, і додала, що наступним подарунком буде автівка: «Ми над цим працюємо».

На запитання Руденайте про повернення коштів кандидатка відповіла, що механізму повернення їй не запропонували, тож вона відмовилася від виконання судових рішень на свою користь приблизно на 800 тис. грн. Богоніс уточнив, що ці рішення стосувалися лише зобов'язання перерахувати суддівську винагороду, а не стягнення коштів, тобто фактично йдеться про своєрідний взаємозалік. «Якщо говорити так, то так», – погодилася кандидатка.

Членкиня Експертної ради Валерія Чорна зʼясовувала історію двох київських квартир колишнього чоловіка кандидатки, куплених у кредит. Обидва кредити не були погашені, але обидві квартири зрештою опинилися в її родині. Одну Шевченко у 2016 році викупила в банку за 402 тис. грн, хоча борг за кредитом сягав близько 13 млн грн. Гроші на це, за її словами, колишній чоловік передав їй готівкою в рахунок аліментів. Другу після переходу боргу до факторингової компанії за 1,4 млн грн купив батько кандидатки – за гроші, які, за її словами, роками відкладав із заробітків у москві. Документального підтвердження цих коштів немає.

Чорна також звернула увагу, що в анкеті кандидатка заперечила наявність у дітей іноземного громадянства, хоча обоє мають громадянство Литви. Шевченко пояснила, що повнолітні діти просили не розкривати цю інформацію, і визнала, що «вказала неправду». Рудинайте запитала і про грошові подарунки від 20-річного сина – понад мільйон гривень за 2023-2025 роки. Частину цього часу він співпрацював із компанією Traffic Devils, яка, за даними медіа, заробляє переважно на просуванні онлайн-казино. Кандидатка запевнила, що син працював лише на зарубіжних ринках, де це дозволено. Понад тисячу пошуків у Реєстрі судових рішень під своїм логіном Шевченко пояснила тим, що доступом не користувалася взагалі, а пароль отримала в незапечатаному конверті. На підтвердження вона надала заяву до поліції у вигляді непідписаного документа Word.

Чорна також запитала про квартиру і нежитлове приміщення, які свекруха у 2017 і 2020 роках дарувала чоловікові кандидатки, а той того ж дня передаровував їх дружині. Квартира належала чоловікові близько 35 хвилин, приміщення – близько 54. Кобан пояснила, що на такій схемі наполягала свекруха: у разі розлучення майно мало б залишитися за тим із подружжя, з ким житимуть діти. Член ВККС Руслан Мельник запитав, чи не йшлося про те, щоб уникнути податку на подарунок від свекрухи. Кандидатка це заперечила. Окремо Чорна звернула увагу, що в договорах дарування два нежитлові приміщення, куплені за 442 тис. і понад 1 млн грн, оцінені по 100 тис., а в деклараціях їхньої вартості кандидатка не вказала. Кобан визнала, що в її деклараціях «дуже багато неточностей і помилок», і повідомила, що напередодні співбесіди пройшла курс НАЗК з декларування.

Найяскравішою стала розмова про професійний досвід. На запитання головуючої, членкині ВККС Галини Шевчук, кандидатка відповіла, що досвіду участі в судових процесах у неї «немає ніякого», а «яким чудом я написала практичне завдання, досі залишається загадкою для всієї моєї родини». До роботи суддею вона готувалася, формуючи за допомогою штучного інтелекту модельні справи, які потім перевіряв чоловік. Практику Верховного Суду кандидатка, за її словами, ще не опрацювала через викладацьке навантаження. Член ВККС Сергій Чумак зізнався, що «в шоці»: суддя не може розраховувати написати рішення «чудом». На його запитання, що робить суд, коли позивач пропустив строк звернення, кандидатка відповіла, що закриває провадження, а пояснити різницю між рішеннями до і після відкриття провадження не змогла.

Київську квартиру за 1,27 млн грн мати кандидатки оплатила у 2016 році, переважно коштом від продажу квартири в Одесі. За словами Єрко, батьки купували житло саме для неї: вона мала ключі з вересня 2016 року і власним коштом робила ремонт, але право користування задекларувала лише з травня 2017-го. Одеську квартиру родина отримала у 2012 році за рішенням суду, і тоді ж мати від імені всіх членів сім'ї підписала заяву, що претензій немає. Втім, у 2016 році родина, зокрема і кандидатка, звернулася до суду, стверджуючи, що згоду дали під психологічним тиском. Суд це відхилив. На співбесіді Єрко визнала, що особисто на неї ніхто не тиснув, а подробиці вона знає лише зі слів матері.

Ганечко запитала і про землю. У 2021 році кандидатка, її мати, брат і дядько отримали від селищної ради на Житомирщині по 2 га суміжних ділянок з послідовними кадастровими номерами. У 2024 році всі шість ділянок цього масиву розчистили одночасно, за словами Єрко, приблизно по 3 тис. грн за ділянку. У 2025-му родина передала свої ділянки в оренду товариству, яке ще раніше видавало її матері довіреність. Кандидатка пояснила все «збігом обставин». «Співпадіння майже ніколи не відбуваються в таких справах. Це мій досвід», – відповів Брукхайзен.

Окремо члени ВККС і Ради зʼясовували, як сторонній спостерігач може бути впевнений, що інспекторка самої ВККС не мала переваг у конкурсі. Єрко запевнила, що доступу до матеріалів інших кандидатів не мала, і послалася на лист Комісії, який це підтверджує. Брукхайзен звернув увагу, що заяву про обмеження доступу вона подала лише в березні 2026 року, через три місяці після подання документів на конкурс. Кандидатка пояснила це тим, що до того ще не вирішилося питання її допуску. Ганечко також нагадала, що адвокатське свідоцтво Єрко отримала у 2022 році і того ж дня зупинила право на адвокатську діяльність, а план її стажування передбачав 423 години замість обов'язкових щонайменше 550.

Фото: Вища кваліфікаційна комісія суддів України