Ліквідація Окружного адміністративного суду Києва мала закрити гучну главу в історії українського правосуддя. Але вже за кілька місяців стало зрозуміло: хто сяде в крісла нових суддів — питання не менш важливе, ніж сама ліквідація ОАСКу.
У 2025 році для розгляду адміністративних спорів загальнодержавного рівня створили два нові суди: Спеціалізований окружний адміністративний суд (СОАС) та Спеціалізований апеляційний адміністративний суд (СААС). СОАС розглядатиме спори щодо рішень, дій чи бездіяльності Кабміну, міністерств, інших центральних органів влади та Нацбанку, а СААС переглядатиме ці рішення в апеляції.
Головне питання добору — не хто з кандидатів найрозумніший, а хто не має «скелетів у шафі». Після досвіду ОАСКу нові суди не повинні повторити його історію: відбір має відсіяти не лише тих, хто не відповідає критеріям професійної компетентності, а й тих, до чиєї доброчесності залишаються обґрунтовані сумніви.
14 вересня Вища кваліфікаційна комісія суддів разом з Експертною радою розпочали спеціальні спільні засідання з кандидатами до СОАС і СААС. Саме тут зʼясовують, чи відповідають вони критеріям доброчесності та професійної компетентності.
За перші три дні співбесід члени ВККС та Експертної ради вже встигли поговорити з кандидатами про їхнє майно, доходи, професійне минуле та ухвалені рішення. Що саме довелося пояснювати кандидатам до СОАС і СААС — розповідаємо далі.

Анісімов пояснив розбіжність так: автомобіль ремонтували ще до переоформлення, а вже після ремонту виникла ідея продати його дорожче. Втім Porsche зрештою не продали, авто лишилося в родині. Під час співбесіди члени ВККС та Експертної ради кілька разів поверталися до хронології придбання, ремонту та появи оголошення. 
Запитання виникли й щодо Mercedes-Benz GLK 250, який належав дружині Анісімова. У декларації дохід від його продажу становив 48 978 грн, тоді як Експертна рада знайшла архівне оголошення з ціною 16 900 доларів. Кандидат пояснив різницю великим пробігом, ДТП та поганим технічним станом авто і наполягав, що задекларована сума відповідала дійсності.

Питання виникли й щодо двох автомобілів. Suzuki Jimny, придбаний 2016 року за 125 тис. грн, Бевза продав у 2018-му за 225 тис. грн — майже вдвічі дорожче. Того ж року він придбав пошкоджений у ДТП Volkswagen Jetta зі США митною вартістю 135,8 тис. грн, а в 2024-му продав його за 346,7 тис. грн — на 155% дорожче. Пояснення — курс гривні та ремонт коштом заощаджень, без жодних документів на підтвердження витрат.

Один із членів ВККС підрахував, що кількість ухвал про виправлення описок становить майже 20% від кількості рішень, яку він взяв для порівняння. Бевза заперечив такий розрахунок, зазначивши, що загалом постановив значно більше процесуальних рішень. Серед інших тем — 11 випадків притягнення до адмінвідповідальності (частину порушень ПДР кандидат пояснив тим, що за кермом перебував батько) та робота в адвокатському обʼєднанні, створеному Метінвестом, без окремої оплати за неї.

Інший блок питань стосувався судових рішень, датованих днями, коли перебував у відпустці або був тимчасово непрацездатним: одне — під час відпустки, ще 27 — у дні лікарняного. Перший випадок кандидат назвав опискою, другий пояснив тим, що на початку карʼєри деколи приходив на роботу хворим, аби не пропустити процесуальні строки, і визнав, що це було неправильно.
Ще один епізод: у 2019 році, залишаючись суддею без повноважень, Гломб отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Стажувався він вечорами, вдома у знайомої, яка займалася адвокатською практикою. Комісія зауважила, що чинний суддя, який фактично підпорядковується адвокату, ризикує підривати авторитет судової влади. Кандидат пояснив це очікуванням кінця суддівської кар’єри та пошуком нового фаху.

Окремо Гурін роками не зазначав вартість активів дружини: подарованої їй квартири, автомобіля та сільгосптехніки, пояснюючи це відсутністю документів, які знищили через сплив строку зберігання. Статус адвоката дружини після 2020 року він також не зазначав у низці декларацій родинних зв’язків; згодом, після того як це питання порушили під час конкурсної процедури, подав уточнену декларацію.
Наприкінці члени ВККС зупинилися на дисертації Гуріна: у списку джерел знайшли локальні посилання на файли з іменем користувача, яке могло вказувати на наукову керівницю кандидата. Питання було не про плагіат, а про самостійність виконання роботи. Гурін наполягав, що писав дисертацію сам, а посилання пояснив помилками копіювання. Виникло питання і щодо його одноосібної статті 2019 року з чужою електронною адресою. За словами комісії, вона належала майбутньому опоненту кандидата. Пояснити це він одразу не зміг.

Далі члени ВККС повернулися до ухвали ВАКС у справі про застосування санкцій, яку Дубас постановив у складі колегії в червні 2024 року. Згодом двоє інших суддів виклали окрему думку. Кандидат пояснив, що під час засідання заперечень не було, а повний текст він підготував пізніше. За його словами, проєкт рішення він надіслав колегам у чаті WhatsApp, після чого вніс його до системи та підписав електронним підписом — ще до того, як документ підписали двоє інших суддів. Одна з них на той момент перебувала у відпустці. Члени ВККС з’ясовували, чи було такого способу достатньо для узгодження мотивувальної частини колегіального рішення.

Окремо Дубаса запитували про донорство плазми крові. За словами кандидата, з грудня 2024 року він здійснив 26 донацій у приватному центрі біля метро «Арсенальна». Члени ВККС звернули увагу, що донації часто припадали на четвер і давали право на додатковий день відпочинку. Дубас пояснив, що лише після перших трьох донацій користувався увільненням від роботи, а з квітня 2025 року здавав плазму без такого увільнення. Передбачений законом додатковий день відпочинку він, за його словами, приєднував до відпустки.

Також Дубаса запитували про придбання у 2024 році військових облігацій приблизно на 1,3 млн грн без окремого повідомлення про цю операцію. Кандидат пояснив, що на той момент, за його словами, НАЗК ще не оприлюднило роз’яснень щодо декларування таких операцій, а сам він не вважав, що мав подавати відповідне повідомлення.

Найбільше запитань викликали приблизно 200 тис. доларів, які батько нібито отримав від продажу 10 га землі біля Азовського моря — кандидатка не змогла назвати цільове призначення ділянки чи пояснити спосіб продажу. Член ВККС звернув увагу: якщо йшлося про сільськогосподарську землю, на той час діяв мораторій на її продаж, а також поставив під сумнів названу вартість.

Питання виникли й щодо поїздок до окупованого Криму у 2018 і 2019 роках — 14 і 25 днів відповідно, разом із матірʼю, бабусею та дідом, офіційно щоб перевезти родичку. Комісія звернула увагу, що дід перетнув кордон на добу раніше за решту родини; пояснити цю розбіжність кандидатка не змогла.

Окремо запитували про використання закритої частини Єдиного державного реєстру судових рішень: Барікова шукала там власну домашню адресу, окремі прізвища й кримінальні провадження, одне з прізвищ — понад пʼять разів. Пошук своєї адреси вона назвала тестовим, інше пояснила робочими дорученнями та аналізом практики ЄСПЛ.

Стосовно закордонних поїздок (Туреччина, Болгарія, Чорногорія) кандидатка також не надала жодних підтверджень витрат, пославшись на те, що документи знищувала мати. Один із членів Експертної ради підсумував: «Для нас складно сказати: ми повністю вам віримо, тому що ви просто приємна людина».

Діска пояснила це тим, що батько чоловіка, який усе життя ремонтує автомобілі, спеціально шукає биті машини на автомайданчиках, а не за оголошеннями, і вміє суттєво збивати ціну при торзі.

Запитували кандидатку і про судові рішення, датовані періодами її відсутності на роботі: дві ухвали 2024 року мали дату 12 лютого — день, коли вона вже перебувала на лікарняному. У серпні 2026 року Діска виправила дату на 19 лютого, пояснивши, що проєкти підготувала до хвороби, а підписала вже після повернення, не змінивши дату, виправлення внесла вже після того, як на це звернула увагу Експертна рада.

Окремо йшлося про справи, де відповідачем був військовий інститут, а близький родич кандидатки обіймав там посаду проректора. Діска сама самовідвід не заявляла, однак повідомила сторону про родинний зв’язок; після заяви сторони відвід було задоволено. Також комісія цікавилася різким зростанням кількості дисциплінарних скарг після переїзду Діски до Києва у 2024 році: 16 скарг, які кандидатка повʼязала виключно з навантаженням (на момент переїзду в неї було близько 10 тисяч справ).

Питання виникли і щодо використання повного доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень: серед запитів кандидатки — цивільна справа про спадкування земельної ділянки її матір’ю та низка кримінальних проваджень. Діска наполягала, що всі пошуки повʼязані з професійною діяльністю: перший — з підготовкою власної декларації, інші — з розглядом податкових та адміністративних спорів, де потрібно було зʼясувати обставини щодо сторін чи їхніх контрагентів.

Як він жив у цей період, кандидат пояснив використанням попередніх заощаджень, а з 2013 року — кредитних коштів. У нього прямо запитали, чи не викликає сумнівів твердження про повну відсутність доходів упродовж пʼяти років адвокатської практики. Дробко відповів, що в Чернівцях, де його знають особисто, такий сумнів навряд чи би виник.

Серед інших епізодів — багаторічне користування автомобілем, зареєстрованим на третю особу за усним дозволом батька (офіційну довіреність оформили лише в 2019 році), та службова квартира від НАЗК, від якої кандидат зрештою відмовився через непридатний для проживання стан приміщення й розбіжності в адресах у документах. Також запитували про 13 акцій Чернівецького олійно-жирового комбінату, задекларованих кандидатом як держслужбовцем. Дробко не зміг одразу пояснити, чи мав передати їх в управління третій особі, як цього вимагає антикорупційне законодавство. Членкиня Експертної ради зазначила, що жодного винятку для невеликої кількості акцій закон не передбачає.

Окремо Експертна рада повернулася до попередньої співбесіди Бездолі й поставила питання, чи повідомляв він тоді про політичну діяльність тестя. Кандидат не погодився з припущенням, що приховав цю інформацію: пославшись на відеозапис співбесіди 2023 року, він зазначив, що називав батька дружини серед родичів, пов’язаних із комуністичною партією. Бездоля також наголосив, що йшлося не про КПУ, а про іншу політичну силу, яка, на його думку, не мала такого впливу.

Чимало часу присвятили поглядам Бездолі на участь міжнародних експертів у формуванні органів суддівського врядування. У 2021 році, очолюючи Асоціацію розвитку суддівського самоврядування, він підписав звернення до президента із застереженнями про «зовнішнє управління» й загрози суверенітету. Члени комісії кілька разів питали, як це узгоджується з його теперішньою підтримкою міжнародних експертів. Бездоля відповів, що застереження стосувалися конституційності механізму, а не побоювання прямих вказівок ззовні. Зʼясувалося також, що, за даними реєстру юридичних осіб, кандидат досі значиться керівником цієї організації, хоча стверджує, що передав повноваження новому правлінню ще у 2023 році.

На пряме запитання, чи стикався він із корупцією за роки роботи суддею господарського суду, Бездоля відповів, що ні. Член Експертної ради висловив здивування цією відповіддю та поставив кандидату додаткові запитання. Окремо запитували про декларацію доброчесності: у 2018 році кандидата притягнули до адміністративної відповідальності, однак у декларації наступного року він відобразив це неправильно. Пояснив це помилковим тлумаченням старої форми документа, штраф сплатив, постанову не оскаржував.

Гострі запитання викликала і купівля чоловіком кандидатки та його партнером за 500 грн кожним корпоративних прав компанії зі статутним капіталом у 3 млн грн. Богуш пояснювала, що номінальна вартість частки не дорівнює реальній вартості компанії, а закон не зобовʼязує продавати її за номіналом. Спочатку вона припустила, що на момент придбання товариство не мало майна, однак згодом уточнила, що точної інформації про його активи не має. Окремо члени ВККС розпитували про інше товариство, корпоративні права якого придбали Богуш та її чоловік: за словами кандидатки, розрахунок проводили готівкою по 50 тис. грн протягом чотирьох місяців.

Член ВККС також звернув увагу на співвідношення між доходами двох будівельних компаній, стовідсотковим власником яких є чоловік Богуш, та доходами, які він отримував як фізична особа. За озвученими під час співбесіди даними, у 2025 році дохід однієї компанії становив 32 млн грн, іншої — майже 78 млн грн. Богуш відповіла, що йдеться про обороти, а не чистий прибуток, і що доступу до бухгалтерії бізнесу чоловіка вона не має. Окремо зʼясовували й обставини будівництва 8 житлових будинків на земельних ділянках у Вишгородському районі: кандидатка зазначила, що чоловік своїх коштів у це будівництво не вкладав, а фінансування здійснював інший співвласник.

Окремий блок питань стосувався порушень ПДР: з 2020 по 2026 рік на автомобілі Land Rover їх зафіксували 42, ще 5 — на іншому авто. Land Rover, за словами Богуш, переважно використовує її чоловік. Коли кандидатці запропонували оцінити, яку частину порушень могла вчинити саме вона, вона назвала приблизно 10%. Фразу про те, що вони з чоловіком таким чином «поповнюють державний бюджет», Богуш згодом назвала жартом і погодилася, що порушення ПДР є неприпустимими.

Жодного доходу від цієї операції кандидат не задекларував, пояснивши, що фактично «безоплатно віддав» автомобіль, хоча документально дарування не оформлював. Члени ВККС детально розпитували Борзаницю про обставини захисту дисертації у 2022 році. За словами кандидата, він прикріпився як здобувач і затвердив тему ще до вересня 2016 року. Водночас члени ВККС звернули увагу, що всі обов’язкові наукові публікації з’явилися у 2022 році (того самого року, коли відбувся захист) і запитали, як за такий короткий період кандидат встиг підготувати публікації, пройти необхідні процедури та завершити роботу. Борзаниця пояснив, що мав напрацювання і раніше. При цьому він не зміг чітко пригадати, коли складав кандидатські іспити, хоча назвав їх: іноземна мова, філософія та спеціальність.
Член ВККС повернувся й до рішення Борзаниці 2013 року про заборону мирного зібрання в Краснодоні, де кандидат послався на указ Президії Верховної Ради СРСР 1988 року, попри те, що ЄСПЛ ще в квітні того ж року у справі «Вєренцов проти України» визнав застосування цього акта в Україні нелегітимним. Борзаниця погодився, що мав врахувати цю практику, але не зміг пригадати, чи знав про рішення ЄСПЛ на момент розгляду справи.

Кандидата запитували, чи знав він про публічні висловлювання та дії продавця, які викликали суспільний резонанс та повторювали російську пропаганду. Зокрема, священослужитель пов’язав підрив Каховської ГЕС із виселенням московського патріархату з Києво-Печерської лаври, назвавши трагедію «карою Божою», а ще благословляв дітей на відпочинок у «православному таборі» в окупованому Криму. Жук наполягав, що їхні стосунки обмежувалися продажем двох автомобілів, а про цю публічну інформацію він тоді не знав.
Окремий блок питань стосувався доходів дружини кандидата: зареєструвавшись як ФОП у 2017 році, вона задекларувала понад 4,8 млн грн доходу, у 2018-му — понад 1,3 млн грн, у 2019-му — понад 2,6 млн грн, а в 2020-му діяльність згорнула, і надалі жодних доходів кандидат не декларував. Саме в період активної діяльності дружини родина придбала Volkswagen Touareg. Жук пояснив закриття бізнесу поєднанням пандемії, сімейних обставин та травми дружини.
Також члени Експертної ради запитували кандидата про велику кількість пошуків у повній версії Єдиного державного реєстру судових рішень: за прізвищами людей, номерами автомобілів та окремими адресами. Жук пояснив усі запити службовими потребами: перевіркою власних справ в апеляції та касації, пошуком практики інших суддів і роботою як слідчого судді.

Фото: Вища кваліфікаційна комісія суддів України