«Шпаргалка» на іспиті, позика на 5 мільйонів від клієнта і поїздки до російських судів: як пройшов четвертий тиждень співбесід до СОАС

9 жовтня завершився четвертий тиждень спеціальних спільних співбесід із кандидатами на посади суддів Спеціалізованого окружного адміністративного суду.

Члени ВККС та Експертної ради зʼясовували, як BMW, куплений у батька за 50 тис. грн, через два роки продали за 800 тис., чому кандидат після початку російської агресії регулярно їздив до російських судів, як інший кандидат опинився на іспиті з аркушем із записами в кишені і навіщо адвокат позичив 5 млн грн у власного клієнта.

Розповідаємо про найцікавіше зі співбесід четвертого тижня.

Illustration

5 жовтня 2026 року:
Юлія Кіцула: житло за договором позички, $56 тисяч на квартиру й «імпульсивне рішення» в практичному завданні
Юлія Кіцула – суддя Косівського районного суду Івано-Франківської області. До призначення суддею у 2020 році багато років працювала помічницею судді апеляційного суду. На конкурсі вона претендує на посаду судді СОАС.
Одним із головних питань стало житло в Косові. З 2021 року Кіцула безоплатно живе в трикімнатній квартирі друга родини за договором позички, який щороку переукладає, і сплачує лише комунальні послуги. Вона пояснила, що в гірському Косові майже неможливо знайти житло в оренду, а власник відмовився від договору оренди, бо його треба реєструвати і платити податки. Член ВККС Руслан Мельник наголосив, що вважати таку практику прийнятною «помилково» і навіть «досить шкідливо»: за такою логікою будь-хто, на кого поширюється антикорупційний закон, міг би замість оренди укладати договори позички. Він порадив кандидатці перечитати антикорупційний закон і Кодекс суддівської етики. Кіцула відповіла, що порушень не бачить, а її оголошення про пошук житла в оренду досі висить.

Питання виникли й до квартири, яку Кіцула купила у 2024 році приблизно за 2 млн грн, витративши, за її словами, всі $56 тис. заощаджень із суддівської зарплати. Член ВККС Олексій Омелян звернув увагу, що квадратний метр обійшовся їй приблизно в $618, тоді як за оголошеннями ціни в тому районі починалися від $800. Кандидатка наполягала, що заплатила саме суму з договору. Про форму розрахунку вона спершу сказала, що платила готівкою, а потім уточнила, що внесла гроші в касу банку в приміщенні нотаріуса, звідки продавець їх одразу отримав. Окремо запитували про Toyota RAV4 за 546 тис. грн, яку у 2021 році купила мати кандидатки, приватна нотаріуска. Частину грошей мати, за словами Кіцули, позичила в знайомої, але суми позики кандидатка не знає. Сама вона автомобілем, за її словами, не керує, бо носить контактні лінзи і «не відчуває габаритів авто».

Найбільше питань до професійної компетентності викликало практичне завдання. Член ВККС Сергій Чумак звернув увагу, що на співбесіді кандидатка послідовно доводила: позов треба відхилити, бо права позивача не порушені. Проте в завданні вона його задовольнила. Кіцула пояснила, що спершу писала відмову, але в останні півгодини ухвалила «імпульсивне рішення», бо випустила з поля зору одну статтю закону. Чумак також зауважив, що на кожне питання вона посилається на практику Верховного Суду, і запитав, що вона робитиме, коли такої практики не буде: «У мене таке враження, що Ви не зможете рішення ухвалити». Члени Експертної ради запитували й про два речення в мотиваційному листі, схожі на інтервʼю іншої судді. Кіцула відповіла, що інтервʼю не знала, а такі тези вважає загальними.

Ярослава Кравченко: безвідсоткова позика на 1,8 млн, 70% заощаджень позикодавця і службове житло
Ярослава Кравченко – суддя Солом’янського районного суду міста Києва. До призначення суддею у 2024 році працювала, зокрема, в Національному антикорупційному бюро та національною юридичною експерткою з реформи органів прокуратури. На конкурсі вона претендує на посаду судді СОАС
Головною темою співбесіди стала безвідсоткова позика на 1,8 млн грн, яку Кравченко у травні 2025 року отримала готівкою від знайомого на пʼять років. Гроші, за її словами, були потрібні на перший внесок за квартиру, але від договору на житло вартістю понад 4,4 млн грн вона згодом відмовилася через умови іпотеки і жодного платежу не здійснила. Членкиня Експертної ради Олена Ганечко звернула увагу, що позикодавець наприкінці 2024 року декларував $60 тис. і 119 тис. грн заощаджень, тож позика становила близько 70% його грошових активів. Кандидатка розповіла, що знає його з 2020 року через близького друга, і запевнила, що збиралася повернути гроші раніше. 

Illustration

Ще 5 вересня 2026 року, коли кандидатка відповідала на перші запитання Ради, позика залишалася неповерненою, хоча 1,4 млн грн з неї лежали в Кравченко готівкою. Повернула вона їх лише 20 вересня. Кравченко пояснила, що спершу далі шукала житло, а в грудні 2025 року отримала службову однокімнатну квартиру без ремонту й думала витратити частину грошей на її облаштування. Водночас вона визнала, що рішення про повернення повʼязане і з питаннями Експертної ради: не хотіла, щоб позика викликала «подвійне трактування». У службовій квартирі кандидатка наразі не живе через безпекову ситуацію, а винаймає інше житло. Член ВККС Олексій Омелян запитав, як суд виділив їй службову квартиру через півтора року після призначення і чи були інші в черзі, але відповісти на це Кравченко не змогла.

Сумніви викликала й мотивація кандидатки. Суддею вона стала у травні 2024 року, а вже наступного року подавалася на посаду члена ВККС. Член Експертної ради Роберт Брукхейзен запитав, чи справді вона хоче бути суддею, а не обійняти керівну посаду. Кравченко пояснила, що хотіла «спробувати себе» і що це був «цікавий досвід». Член ВККС Сергій Чумак поцікавився її роботою національною експерткою з реформи прокуратури, хоча в прокуратурі вона ніколи не працювала. Серед результатів кандидатка назвала стратегію протидії катуванню, а також реформу громадських приймалень, зокрема ремонт, дизайн та електронну чергу.

Окремо членкиня Експертної ради Валерія Чорна звернула увагу на неодноразові пошуки кандидатки з повним доступом до Реєстру за запитом про стягнення невиплаченої суддівської винагороди. Кравченко визнала, що це не повʼязано з її службовою діяльністю, хоча в анкеті, як і інші кандидати, зазначала, що користується Реєстром лише для роботи.

Illustration

Максим Майстренко: ділянки родичів, продані роботодавцю, склад у подарунок і чотири роки адвокатури замість семи
Максим Майстренко – юрист ТОВ «Нива» та директор сільськогосподарського товариства «Господарочка», з 2025 року також проєктний менеджер організації водокористувачів. На конкурсі він претендує на посаду судді СОАС.
Найбільше запитань викликали дві земельні ділянки по 2 га, які у 2021 році безоплатно приватизували батько та 19-річна сестра Майстренка для ведення особистого селянського господарства. Про вільні ділянки родичам, за словами кандидата, розповів він сам, а приблизно через два місяці їх купило ТОВ «Нива», де Майстренко працює юристом. Пропозицію продати землю, за його словами, керівництво «Ниви» передало родичам саме через нього, бо ділянки розташовані в зоні діяльності підприємства. Членкиня Експертної ради Олена Ганечко поцікавилася, навіщо 19-річній сестрі знадобилися 2 га для особистого селянського господарства, від якого родина відмовилася через два місяці, і назвала це «трошки дивним». Конфлікту інтересів Майстренко не побачив: він не держслужбовець, а угода, за його словами, відбулася за законом і за експертною оцінкою.

Ще одна історія стосувалася складу площею 442 кв.м, який у 2020 році Майстренку подарувало ТОВ «Камʼянський млин». Кандидат пояснив, що склад роками ні за ким не був зареєстрований через помилку реєстратора, а він допоміг оформити на нього право власності і як винагороду отримав його в дар. На уточнення голови Експертної ради Євгена Синельникова, чи був це своєрідний гонорар, Майстренко спершу погодився, а потім назвав це «нагородою, як заробітна плата». Член ВККС Руслан Сидорович звернув увагу, що доходу від подарунка немає ні в податковій звітності, ні серед сплачених податків, а на підставі яких документів реєстрували право власності, кандидат пригадати не зміг. У 2024 році склад він продав.

Окремо обговорювали адвокатську практику. Близько 95 однотипних справ Майстренко вів від імені орендодавців «Ниви» проти попереднього орендаря, який із ними не розрахувався. Клієнти, за його словами, звернулися до нього, бо знали його з роботи в «Ниві», а гонорар він отримував не від них, а у вигляді судових витрат, стягнутих з відповідача, приблизно по 5 тис. грн за справу. Ще близько 30 справ кандидат, за його словами, вів безоплатно, а люди натомість віддавали свої паї в оренду «Ниві». Головуюча Галина Шевчук запитала, чи не вводив він клієнтів в оману, називаючи таку допомогу безоплатною. Член ВККС також звернув увагу, що адвокатом Майстренко став лише у 2021 році, тож на момент подання заяви мав чотири роки адвокатського стажу замість семи, яких вимагає закон. Решту кандидат рахує як роботу юристом, але, як наголосив член Комісії, закон такий стаж не враховує.

Питання виникли й до заощаджень. Наприкінці 2025 року Майстренко задекларував 1,4 млн грн і $32 тис. готівкою та ще близько 400 тис. грн і $12 тис. на рахунках, тобто практично весь свій чистий дохід за десять років. Кандидат пояснив це тим, що живе з батьками в районному центрі, не має житла чи авто і за весь цей час лише раз відпочивав в Україні.

Віталій Запорожець: квартира дядька – судді у відставці, 160 км на день за 130 тисяч на рік і понад 200 повернутих конституційних скарг
Віталій Запорожець – юрист, який з 2017 року працює в Секретаріаті Конституційного Суду України, зокрема очолював відділ попередньої перевірки конституційних скарг. Раніше працював в органах юстиції Київської області. На конкурсі він претендує на посаду судді СОАС.
Однією з центральних тем стало місце проживання кандидата. Працюючи в Києві з 2017 року, у щорічних деклараціях Запорожець зазначав постійним місцем проживання квартиру в Кагарлику. З 2020 року він безоплатно користується квартирою дядька в Києві, але в цих деклараціях її не вказував, бо, за його словами, ночував там менше половини днів у році, максимум три ночі на тиждень. Членкиня Експертної ради Валерія Чорна звернула увагу, що на проїзд у 2025 році кандидат витратив, за власною оцінкою, близько 130 тис. грн. При щоденних 160 км туди й назад цього не вистачило б навіть на пальне. Запорожець відповів, що щодня з Кагарлика не їздив, але жодних критеріїв, за якими можна перевірити, скільки днів він жив у Києві, за словами Чорної, не навів. Наприкінці співбесіди кандидат уточнив, що право користування квартирою вказував у деклараціях доброчесності.

Illustration

Дядько кандидата – суддя у відставці, який працював у Конституційному Суді, коли туди прийшов Запорожець. Член ВККС Руслан Сидорович запитав, чому кандидат не зазначив його в декларації родинних зв'язків. Запорожець пояснив, що, на його розуміння, йдеться лише про чинних суддів, хоча Сидорович нагадав, що статус судді у відставці юридично тотожний. Інший член Комісії звернув увагу, що останнє призначення в Секретаріаті кандидат отримав у вересні 2019 року, незадовго до звільнення дядька. Запорожець заперечив, що дядько допомагав йому з працевлаштуванням.

Питання виникли й до заощаджень. За підрахунком членкині Експертної ради Сігіти Руденайте, у 2018 році кандидат відклав більше, ніж у нього лишалося після податків і витрат. Різницю Запорожець пояснив приблизно 40 тис. грн від родичів: за його словами, це були окремі подарунки від різних людей, і жоден не перевищував порогу декларування. Член ВККС Руслан Мельник наголосив, що «звичайна родинна допомога», як її назвав кандидат, і є подарунком у розумінні антикорупційного закону. Наприкінці співбесіди Руденайте повідомила, що перевірила законодавство і, на її думку, ці кошти все ж треба було задекларувати. Окремо Мельник запитав про роялті від Вищої школи адвокатури за відеокурс про прийнятність конституційних скарг. Кандидат пояснив, що це творча діяльність, яка є винятком із заборони на інші доходи.

Чорна також запитала про скаргу, в якій йшлося про повернення понад 200 конституційних скарг із формальних підстав. Загалом КСУ повертає понад половину скарг. Запорожець пояснив, що попередня перевірка дає заявникам змогу усунути недоліки, і значна частина з них звертається повторно. Саме цей досвід він назвав релевантним для роботи в адміністративному суді. Сидорович, вислухавши пояснення про спільну мету захисту прав, зауважив, що так і не зрозумів, як перевірка конституційності законів повʼязана з адміністративною юрисдикцією. Крім того, у 2022-2025 роках кандидата 12 разів штрафували за порушення ПДР, хоча в анкеті він зазначив девʼять. Більшість штрафів, за його словами, стосувалися паркування біля Конституційного Суду.

Illustration

6 жовтня 2026 року:
Ігор Макарик: «pro bono» з гонорарами, борг батька до 2028 року й офіс у роботодавця за тисячу гривень
Ігор Макарик – адвокат і юрист торгово-виробничої компанії «Перша приватна броварня», з червня 2026 року заступник начальника її юридичного відділу. На конкурсі він претендує на посаду судді СОАС.

Це не перша співбесіда Макарика. У березні 2026 року ВККС разом із Громадською радою міжнародних експертів визнала, що він не підтвердив здатності працювати у ВАКС. Тоді кандидат запевняв, що після початку повномасштабного вторгнення працював pro bono, понад 30 клієнтів щороку. У нинішньому конкурсі він визнав, що це твердження було неточним: знайшлося щонайменше три договори з гонораром, зокрема з власним батьком на 2 тис. грн. Двоє клієнтів досі юридично йому винні, і відмову від вимог Макарик обіцяє оформити до 2028 року. Чому не зробив цього досі, пояснив зайнятістю: «Просто треба це сісти і зробити».

Членкиня Експертної ради Олена Ганечко детально розпитувала про справу, в якій Макарик підписав із клієнткою акт про надання послуг на 5 тис. грн і сам подав до суду заяву про стягнення цієї суми з відповідача. Кандидат пояснив, що гонорар мав виплачуватися лише зі стягнутих коштів, які він збирався віддати на благодійність, але згодом договір розірвали. На питання, чи дозволяє закон стягувати з іншої сторони витрати на правничу допомогу, яких клієнт фактично не поніс, Макарик відповів: «Ні». Член Експертної ради Роберт Брукхайзен окремо зауважив, що з понад сотні договорів платним виявився саме договір із батьком: «Якщо для когось ви працювали безоплатно, то це був би ваш батько». Відредаговані копії інших договорів кандидат не надав, хоча визнав, що міг би.
Запитання виникли й щодо квартири приблизно за 1,5 млн грн. Спершу Макарик не зміг відтворити структуру фінансування, а після розмови з батьками повідомив про €6 тис. від батьків дружини, близько $30 тис. від своїх батьків, а решту назвав сімейними заощадженнями. За його словами, $30 тис. спочатку були позикою за розпискою, але після купівлі квартири батьки пробачили борг. Ганечко звернула увагу на суперечність: прощати батькові 2 тис. грн кандидат не поспішає нібито через податкові наслідки для нього, а позики від обох пар батьків завершилися саме прощенням. Через який банк розраховувалися за квартиру, Макарик не знає, бо розрахунками займалися батьки.
Окремо Ганечко запитала про офіс, який Макарик орендує для адвокатської діяльності в компанії, що є водночас його роботодавцем і клієнтом: 18 кв.м за 1 тис. грн на місяць. У попередньому конкурсі кандидат називав цю ціну ринковою, а тепер визнав, що аналізу ринку не робив. Низьку ціну він пояснив тим, що користується офісом лише дві години на день після роботи.

Борис Кормич: паркомісце за $1 тисячу, Lexus із датами, що не сходяться, і журнал із Ківаловим
Борис Кормич – доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри морського, митного та інформаційного права Національного університету «Одеська юридична академія». На конкурсі він претендує на посаду судді СОАС.
Одним із ключових питань стало машиномісце площею 17,8 кв.м в Одесі, яке Кормич купив у березні 2025 року за 45 тис. грн, або близько $1 080. За даними членкині Експертної ради Валерії Чорної, аналогічні об'єкти в цьому районі коштують близько $17,8 тис. Кандидат пояснив, що продавцем був сусід, якого він знає 20 років, а замість доплати він узяв на себе ремонт комунікацій і гідроізоляцію. Чорна звернула увагу, що ця історія вперше прозвучала на співбесіді, а підтвердити її кандидат не може. Схоже питання виникло і до квартири біля моря, яку Кормич у 2017 році придбав приблизно за $24 тис., тоді як нині схожі продають за $58–64 тис.

Illustration

Ще одне питання стосувалося Lexus GX470 2008 року, купленого у квітні 2009-го. Вартості автомобіля в деклараціях немає, хоча такий Lexus тоді коштував близько $65 тис., а сукупний дохід кандидата за попередні десять років становив 262 тис. грн. Кормич пояснив, що віддав салону в trade-in свою Honda CR-V і доплатив, за його памʼяттю, близько $19 тис. Чорна зауважила, що за такої арифметики салон мав би зарахувати Honda 2002 року приблизно в $46 тис. До того ж довіреність на розпорядження Honda датована 6 квітня, а Lexus кандидат набув у власність 4 квітня, тобто на два дні раніше.
Окремо членів Комісії цікавили звʼязки кандидата із Сергієм Ківаловим. Кормич – головний редактор журналу Lex Portus, редакційну раду якого очолює Ківалов, і його співавтор у підручнику «Митна політика України». На співбесіді прозвучало, що до підручника увійшла практично вся дисертація кандидата. Кормич назвав стосунки з Ківаловим «робочими» і пояснив, що той написав загальну частину курсу та близько 30% тексту. Крім того, в анкеті кандидат не згадав, що у 2006 році балотувався до парламенту від «Блоку безпартійних «Сонце»», хоча написав, що до політичних партій жодного стосунку не має.

Illustration

Юрій Глушко: $50 на рік від адвокатури, позика від знайомого і Skoda з ланцюжка компаній

Юрій Глушко – адвокат, до 2014 року працював слідчим і заступником начальника слідчого підрозділу МВС у Києві. На конкурсі він претендує на посаду судді СОАС.

Членів Експертної ради насамперед цікавили доходи кандидата. У 2017-2019 роках, за підрахунком голови Ради Євгена Синельникова, адвокатура приносила йому близько $50-60 на рік. За 2022-2025 роки він задекларував лише кілька тисяч гривень, хоча регулярно брав участь у судових справах. Глушко пояснив, що на початку карʼєри мав мало клієнтів, жив у родичів, а батьки допомагали. Водночас податкову декларацію за 2021 рік, у якій йшлося про понад 300 тис. грн адвокатського доходу, він подав лише у 2026-му. А зареєструвавшись ФОПом у грудні 2024 року, до кінця року отримав близько півмільйона гривень, що пояснив авансами від юридичних осіб.

Членкиня Експертної ради Джесіка Лот Томпсон запитала про квартиру в Києві за 2,16 млн грн, яку у 2021 році купила мати кандидата і в якій він відтоді живе. Договір від імені матері підписував сам Глушко за довіреністю. Сукупний офіційний дохід його батьків за 1998-2025 роки, за даними Ради, становив близько 1,7 млн грн. Кандидат пояснив, що гроші дали продаж попередньої квартири і позика близько 1 млн грн від знайомого. Член ВККС Андрій Пасічник звернув увагу, що суму від продажу, $70 тис., кандидат вперше назвав лише на співбесіді. А на питання, що його повʼязує з позикодавцем, Глушко відповів: «Я не можу пояснити».
Цей знайомий зʼявився і в історії зі Skoda Superb за 450 тис. грн, яку Глушко купив у січні 2022 року на гроші матері. Пасічник звернув увагу, що за три місяці перед тим автомобіль чотири рази перепродавали між компаніями. Остання з них, у якої його купив кандидат, була створена за пʼять днів до того, а її бенефіціаром є той самий позикодавець. І компанії, і він сам, за словами члена ВККС, фігурують у кримінальному провадженні про ухилення від сплати податків. Крім того, 21 травня 2021 року, в день, коли суд арештував майно цієї людини після обшуків, Глушко отримав від неї довіреність на продаж квартири. Пасічник наголосив, що це лише припущення, але ззовні це схоже на спробу вивести активи з-під можливого арешту. Кандидат назвав усе це збігом: «Я впевнений, що ви помиляєтесь».
Окремо членкиня Експертної ради Валерія Чорна запитала, чи не повʼязаний вступ до денної аспірантури у 2023 році з бажанням отримати відстрочку від мобілізації. Глушко це заперечив і наголосив, що відстрочку вперше оформив лише у серпні 2024 року, після проходження ВЛК.

Борис Леонов: засекречена дисертація, «знижка» в мільйон і 17 перельотів брата до москви

Борис Леонов – доктор юридичних наук, професор. Понад 20 років служив у СБУ на посадах офіцерського юридичного складу, звільнився у 2021 році в званні полковника. Нині працює головним науковим співробітником міжвідомчого науково-дослідного центру при РНБО. На конкурсі він претендує на посаду судді СОАС.

Член Експертної ради Роберт Брукхайзен звернув увагу, що докторська дисертація Леонова 2014 року досі має гриф «таємно», тож Рада не може з нею ознайомитися чи перевірити її на плагіат. Розповісти про значну частину своєї служби кандидат теж не може. Брукхайзен запитав, як переконатися в незалежності такого судді і що буде, якщо йому зателефонує хтось із колишніх колег зі СБУ з проханням ухвалити потрібне рішення. Леонов відповів, що повідомить про втручання, а досвід служби назвав перевагою: він знає, як субʼєкт владних повноважень «може приховуватись за грифи». Брукхайзен окремо звернув увагу, що СБУ досі компенсує кандидатові проїзд до санаторію. Леонов пообіцяв відмовитися від цієї пільги в разі призначення.

Illustration

Членкиня Експертної ради Валерія Чорна запитала про брата кандидата, який у 2018-2021 роках 17 разів літав до москви, хоча в анкеті Леонов зазначив, що його родичі до росії не їздили. За скромних офіційних доходів брат у ці роки придбав три земельні ділянки та будинок у Гостомелі. Кандидат пояснив, що з 2008 до 2024 року з братом не спілкувався, а тепер той відмовляється розповідати про джерела коштів і поїздки, називаючи це «комерційною таємницею». Чорна запитала, як колишній співробітник СБУ не зміг зʼясувати таких чутливих обставин. Кандидат відповів, що не має для цього «правових важелів».

Питання виникли й до квартири площею 85,6 кв.м, яку Леонов у 2024 році купив приблизно за 3,6 млн грн при оціночній вартості 4,7 млн. Членкиня Експертної ради Джесіка Лот Томпсон звернула увагу на різницю в мільйон гривень. Кандидат пояснив її, зокрема, потребою в ремонті, але згодом сказав, що за два роки лише поклеїв шпалери в одній кімнаті й замінив плінтус. Близько $58 тис. на квартиру, за словами Леонова, подарував батько за договором без нотаріального посвідчення. Кандидат визнав, що в разі спору такий договір був би нікчемним. Член ВККС Сергій Чумак запитав, як батько, який все життя працював у державних установах, накопичив такі гроші. Леонов пояснив, що основою стали $45 тис. від продажу ще однієї квартири, яку батько купив у 2001 році.

Illustration

8 жовтня 2026 року:
Ірина Буряк: BMW від батька за 50 тисяч, ресторанна маржа чоловіка і «як Галілео Галілей»
Ірина Буряк – суддя Донецького окружного адміністративного суду, кандидатка юридичних наук. На конкурсі вона претендує на посаду судді СОАС.

Членкиня Експертної ради Олена Ганечко запитала про пошуки в Реєстрі з повним доступом. У 2022 році з облікового запису Буряк шукали справу про адмінправопорушення за номерним знаком автомобіля Audi A5, хоча така машина раніше була в самої кандидатки. Буряк пояснила, що повʼязана справа була в її провадженні, і назвала інтерес виключно професійним. Ще одне питання стосувалося пошуків 2019 року за статтею Кримінального кодексу про умисне вбивство, хоча кримінальних справ Буряк не розглядає. Кандидатка категорично заперечила, що здійснювала такі пошуки, і зізналася, що до співбесіди навіть не знала змісту цієї статті.

Чимало часу пішло на автомобілі. Audi A5 2011 року Буряк купила у 2012 році за 520 тис. грн, а у 2016-му продала за 48 тис. грн, хоча схожі авто тоді коштували $16-22 тис. Кандидатка пояснила ціну трьома ДТП і несправною коробкою передач: покупцеві машину відвезли на евакуаторі. Через 16 днів після продажу її батько купив новий BMW X1 за 1,1 млн грн. У червні 2022 року він продав його доньці за 50 тис. грн, а у 2024-му Буряк продала BMW за 800 тис. грн і погасила цими грошима іпотеку. Член Експертної ради Роберт Брукхайзен зауважив, що така угода більше схожа на подарунок. Кандидатка фактично погодилася і пояснила, що «з задоволенням уклала б договір дарунку», але у 2022 році нотаріуси не працювали.

Брукхайзен запитав і про квартиру, яку подружжя у 2022 році купило за 4,1 млн грн, частково за власні заощадження, решту – в іпотеку. Готівкові заощадження сімʼї лише за 2021 рік зросли на 1,5 млн грн. Буряк пояснила це доходом чоловіка, який розвозив обіди з ресторану її матері. За її словами, з обороту 1,27 млн грн він отримав близько 1 млн чистого прибутку, бо не платив оренди. Документів на підтвердження такої маржі, як зауважив Брукхайзен, немає.

Наприкінці член ВККС Сергій Чумак звернув увагу, що у своїх рішеннях кандидатка замість строку і порядку оскарження просто посилається на статті кодексу. Буряк визнала, що це «не в повній мірі» відповідає закону. А в заключному слові звернулася до Чумака через практичне завдання в конкурсі до СААС, яке не склала: «Я два місяці вже рефлексую над цим і відчуваю себе дещо як Галілео Галілей».

Головуюча Галина Шевчук запитала, чи вважає кандидатка нормальною таку форму спілкування з окремим членом Комісії.

Юрій Ужакін: поїздки до російських судів після 2014-го, диплом через «Госуслуги» і зарплата 7 тисяч
Юрій Ужакін – юрист і адвокат, протягом 1998-2015 років працював у структурах групи «Укрпромінвест», згодом у Фонді державного майна та юридичних відділах приватних компаній. Нині очолює юридичний відділ приватного підприємства. На конкурсі він претендує на посаду судді СОАС.
Найбільше запитань викликали регулярні поїздки кандидата до росії після початку агресії. За його власними поясненнями, з 2014 до кінця 2015 року він їздив туди один-два рази на місяць і представляв інтереси корпорації Roshen та Севастопольського морського заводу в російських арбітражних судах. Членкиня Експертної ради Олена Ганечко запитала, чи відмовлявся він від таких поїздок. Ужакін відповів, що заперечень не висловлював: справи почалися ще у 2010 році, правових заборон тоді не було, а інакше клієнти «змушені були б звернутися до юридичних фірм російської федерації і сплачувати валютні кошти». Ганечко також запитала, чому вже після 2014 року кандидат звертався через російський портал «Госуслуги» щодо визнання свого диплома. Ужакін пояснив, що так реагував на сумніви процесуальних опонентів у його повноваженнях, і диплом у росії визнали.

Illustration

Питання виникли й до доходів. З 2021 року, очолюючи юридичний відділ компанії, Ужакін отримував 7-8 тис. грн на місяць, а з листопада 2025-го – 13 тис. Він пояснив, що погоджувався на таку зарплату, щоб мати час на дисертацію й участь у конкурсах, а витрати покривав пенсією, заощадженнями і позикою. У письмових поясненнях йшлося про «позики фізичних осіб», але на співбесіді кандидат уточнив, що позика була одна, близько 25 тис. грн від знайомого. Не зовсім зрозумілим лишилося й те, як за таких доходів його валютні заощадження трималися на рівні $12-13 тис. Кандидат сказав, що насправді мав $11,5 тис., але округлив суму до $13 тис. Член Експертної ради Роберт Брукхайзен зауважив, що досвідчені юристи з великими справами так мало не заробляють. Ужакін відповів, що Брукхайзен, мабуть, спілкувався лише з успішними правниками.

Ганечко звернула увагу й на те, що структури, в яких працював кандидат до 2015 року, повʼязані з бізнесом Петра Порошенка. Ужакін розповів, що бував на нарадах у кабінеті батька Порошенка, але з самим Петром Порошенком особисто не спілкувався, а професійні звʼязки з групою припинилися у 2015 році. У справах за участю колишніх клієнтів він пообіцяв заявляти самовідвід. Крім того, вступ мотиваційного листа кандидата майже дослівно повторював фрагмент чужої наукової статті без посилання. Ужакін назвав це «прикрою помилкою»: за його словами, він готував цю цитату для власної статті й забув її оформити.

Illustration

Роман Кукурудз: позика на 5 мільйонів від клієнта, витрати, пораховані штучним інтелектом, і «у розшуку» перед службою

Роман Кукурудз – кандидат юридичних наук, доцент, адвокат і підприємець, понад 20 років викладав у Запорізькому національному університеті. З лютого 2026 року проходить військову службу. На конкурсі він претендує на посаду судді СОАС.

Найбільше запитань викликала квартира в Києві, яку Кукурудз з дружиною купили у 2025 році за 5,47 млн грн. За 27 днів до купівлі кандидат отримав готівкою безвідсоткову позику на 5 млн грн під розписку від свого друга понад 30 років, інтереси якого водночас як адвокат представляв у десятках справ. Повернути гроші він має до кінця 2026 року. Кукурудз пояснив, що мав близько 80% суми власних коштів, але вони лежали на депозитах і в ОВДП, а позику взяв, щоб зберегти ліквідність. Членкиня Експертної ради Джесіка Лот Томпсон звернула увагу, що, за його ж даними, доступних коштів у нього було близько 2,7 млн грн. Вона запитала, як він оцінив би таку позику з погляду адвокатської етики, якби був суддею. Кандидат наполягав, що позичав «у друга», а не в клієнта, і порушень не бачить.

Не менше питань виникло до витрат родини. Розрахунок щомісячних витрат, наданий Експертній раді, кандидат, як сам зізнався, зробив за допомогою штучного інтелекту, бо не памʼятав реальних сум. Лот Томпсон зачитала перелік із 21 закордонної поїздки родини, зокрема до Домініканської Республіки, Туреччини, Франції та Італії. Кукурудз пояснив, що часто купував «гарячі» путівки через двоюрідну сестру-турагентку. За підрахунками голови Експертної ради Євгена Синельникова, на ремонт квартири в Запоріжжі, Hyundai Kona за 814 тис. грн і поїздки доходів сімʼї не вистачало: за 2018-2020 роки вони становили близько 1,16 млн грн. Кандидат пояснив, що роками заощаджував у валюті. Член ВККС Сергій Чумак при цьому нагадав, що від підприємницької діяльності, яку Кукурудз називав основним джерелом доходу, він декларував лише 20-40 тис. грн на рік.

Член ВККС Михайло Богоніс запитав про виконання військового обовʼязку. Кукурудз виїхав з України 18 лютого 2022 року, за кілька днів до вторгнення, і повернувся в липні. За його словами, 24 лютого він зателефонував до ТЦК і повідомив, що готовий служити після повернення, а йому сказали чекати на повістку. Підтвердити цей дзвінок документально кандидат не може. Він також визнав, що до початку служби в лютому 2026 року перебував «у розшуку», хоча, за його словами, тоді про це не знав: його зупинили дорогою на цвинтар до матері й повідомили про неявку за повісткою.

Богоніс звернув увагу і на сторінку кандидата у Facebook, де є, зокрема, слоган «Україна – це ЄС» із символікою «Європейської солідарності», слово «Порохобот» і заклик «Депортуй Мішу» з фото Міхеіла Саакашвілі. На питання, чи не дає це сторонньому спостерігачеві підстав сумніватися в його політичній нейтральності, Кукурудз відповів: «Звісно, дають». Водночас він наголосив, що публікації давні.

Володимир Мольченко: «помʼякшений» висновок Етичної ради, ДТП з поліцейським слідом і анкета «біля буржуйки»

Володимир Мольченко – адвокат, з жовтня 2025 року військовослужбовець. Раніше працював у Генеральній прокуратурі, Фонді державного майна та приватних компаніях. На конкурсі він претендує на посаду судді СОАС.

У 2025 році Мольченко претендував на посаду члена ВРП за квотою Президента, але Етична рада визнала, що він не відповідає критерію професійної етики та доброчесності. Висновок кандидат не оскаржував, хоча, за його словами, з ним не погоджувався. В анкеті для нинішнього конкурсу він описав цей результат мʼякше: «отримав висновок Етичної ради про ненадання достатніх доказів на підтвердження відповідності». Членкиня Експертної ради Валерія Чорна звернула увагу на різницю, і Мольченко визнав, що формулювання «тяжіють одне від одного трошки». Свої неточності він кілька разів пояснював браком часу через військову службу. Чорна зауважила, що «недоречно маніпулювати положенням військовослужбовця», адже кандидат бере участь у конкурсі як правник із відповідним стажем.

Illustration

Багато часу забрали історії, повʼязані з водінням. У 2023 році суди двох інстанцій визнали Мольченка винним у залишенні місця ДТП. Кандидат провини не визнає: за його словами, ефективно захиститися він не зміг, бо син іншого учасника ДТП обіймав керівну посаду в Нацполіції. Він подав скаргу на суддю до ВРП, а до ДБР – заяву про документи, які, за його словами, потрапили до справи від «невстановлених осіб». Окремо Чорна згадала протокол 2016 року про керування в стані спʼяніння: прилад тоді показав 1,6 проміле, але суд закрив справу через недоліки оформлення. Мольченко запевнив, що був тверезим, а показники приладу повʼязав, зокрема, з хворобою шлунка.

Чорна також звернула увагу, що серед справ, якими кандидат в анкеті підтверджував свою компетентність, лише одна адміністративна. Мольченко пояснив, що готував документи на конкурс за два дні, «на морозі, в напіввідкритому приміщенні біля буржуйки з ноутбуком», і просто не встиг додати більше справ. Питання виникли й до доходів: протягом 2021-2023 років вони були нижчими за прожитковий мінімум. Членкиня Експертної ради Сігіта Руденайте зауважила, що Етичній раді кандидат пояснював, що жив за рахунок кредитних ліній, а Експертній раді – що за рахунок заощаджень. Мольченко відповів, що джерела були різними одночасно: кредити, невеликі заощадження та гроші в колі сімʼї.

Illustration

9 жовтня 2026 року:
Дмитро Кузнєцов: 696 прострочених справ, самовідводи через «дружні стосунки» і Олімпіада в Сочі під час Майдану

Дмитро Кузнєцов – суддя Богунського районного суду Житомира з 2012 року, кандидат юридичних наук. На конкурсі він претендує на посаду судді СОАС.

Найбільше запитань стосувалося сумлінності кандидата. За даними ВККС, у 2016-2025 роках 518 рішень Кузнєцова потрапили до Реєстру з порушенням строку, а 696 справ він розглянув із порушенням строків, подекуди із запізненням до 318 днів. Кандидат визнав порушення суттєвими і пояснив їх навантаженням та обовʼязками голови суду. Членкиня Експертної ради Олена Ганечко запитала, чому він першими відписував рішення у справах, де сторони приходили на засідання. «Чесно відповім», – сказав Кузнєцов і пояснив, що побоювався скарг до ВРП саме від активних учасників. Він визнав, що закон такого підходу не передбачає, і запевнив, що вже змінив організацію роботи.

Член ВККС Михайло Богоніс звернув увагу на близько 40 самовідводів кандидата, більшість яких той мотивував «дружніми стосунками» з суддями свого та сусіднього суду. Богоніс запитав, чи відводитиметься Кузнєцов, якщо СОАС розташується в одній будівлі з якимось міністерством. Кандидат відповів, що «ні в якому разі». Богоніс також помітив, що мотиваційні листи Кузнєцова до ВАКС і СОАС ідентичні, різняться лише назви судів. Член ВККС Сергій Чумак нагадав, що в практичному завданні на конкурсі до СААС кандидат повернув на новий розгляд справу про оскарження акта, що втратив чинність сім років тому, замість того щоб залишити позов без розгляду. Кузнєцов погодився з низькою оцінкою за це завдання.

Питання виникли й до Hyundai i30, який дружина кандидата у 2015 році купила за 150 тис. грн, а у 2017-му продала за 359 тис. грн. У договорі продажу при цьому вказано лише 180 тис. грн. Кузнєцов пояснив, що, за словами дружини, цю суму вже вписав у бланк працівник сервісного центру. Зростання ціни він пояснив ремонтом на 83 тис. грн, який оплатив тесть, а також доданими до авто комплектом гуми, сигналізацією та відеореєстратором. Документів про оплату ремонту немає.

Окремо Ганечко запитала про поїздку кандидата на Олімпіаду в Сочі 17-19 лютого 2014 року, коли він уже був суддею. Кузнєцов пояснив, що квитки купив ще у 2013 році і не очікував, що події на Майдані розвиватимуться так, як сталося 18 лютого. Член ВККС Ярослав Дух запитав, чи не турбували його загиблі на Майдані ще до відʼїзду. Кандидат відповів, що турбували, але після того «відносно ситуація стала більш-менш спокійною».

Олександр Вернигор: 96% адвокатського доходу у витрати, «не вірю таким словам» і санкційні справи «на памʼять»

Олександр Вернигор – адвокат з Харкова, до цього понад десять років працював у податкових органах, з 2011 року також є ФОП. На конкурсі він претендує на посаду судді СОАС.

Центральним питанням стали доходи кандидата. За даними членкині Експертної ради Сігіти Руденайте, у 2019-2025 роках Вернигор отримав від адвокатської діяльності 938,5 тис. грн, але 897 тис. грн, тобто близько 96%, відніс до витрат. В окремі роки його чистий дохід становив 500 грн, тисячу або нуль. Кандидат пояснив, що документи про витрати знищив, бо минув трирічний строк їх зберігання, а у 2025 році купував, зокрема, оргтехніку, канцтовари та пальне. «Щиро прошу пробачення, я просто не вірю таким словам», – відповіла Руденайте і зауважила, що в стороннього спостерігача можуть виникнути серйозні сумніви щодо штучного заниження податкової бази. Невеликі доходи від адвокатури загалом кандидат пояснив війною, низькими рекомендованими ставками гонорарів у Харкові та тим, що частина клієнтів виїхала.

Illustration

Членкиня Експертної ради Валерія Чорна нагадала, що на конкурсі до ВАКС кандидат не зміг відповісти на питання про справи щодо застосування санкцій, які розглядаються за КАС. Вернигор запевнив, що відтоді це зʼясував. Утім, строк розгляду таких справ у першій інстанції він назвав зі словом «здається», для апеляції не назвав зовсім, а номер статті КАС – «284, якщо не помиляюсь, 280 якась». Кандидат пояснив, що правник має знати, «де подивитись норму закону», а не заучувати її.
Член ВККС Руслан Мельник звернув увагу, що ні продажу квартири у 2019 році, яким кандидат пояснював купівлю авто, ні спільної квартири, купленої у 2021-му, немає в деклараціях його дружини-держслужбовиці. «Я не можу відповідати за те, що моя дружина неправильно заповнила декларацію», – відповів Вернигор. Мельник зауважив, що пояснення кандидата фактично підтверджують порушення дружиною антикорупційного законодавства на значні суми.

Illustration

Сергій Сухінін: «шпаргалка» на іспиті, Peugeot за 49 тисяч і футбольна аналогія з Бергкампом

Сергій Сухінін – адвокат з Одеси, у минулому арбітражний керуючий, працював юристом у банках, підрозділах Одеської міської ради та приватних компаніях. На конкурсі він претендує на посаду судді СОАС.

Найгострішою темою стала історія з одного з попередніх доборів. Під час виконання практичного завдання в кишені Сухініна знайшли аркуш, де, як встановили ВККС і суд, були частина резолютивної частини рішення та посилання на практику ЄСПЛ, що стосувалися завдання. Його участь у доборі припинили, а у 2024 році Велика Палата Верховного Суду відмовила кандидатові в оскарженні. Член ВККС Сергій Чумак запитав, як суспільство сприйме суддю, якого спіймали з таким аркушем на іспиті. Сухінін пояснив, що аркуш випадково випав зі списку літератури, він поклав його в кишеню, бо не мав пакета, а потім забув. За його словами, це «була неуважність», з якої він виніс «дуже великий урок».

Саме справа у Великій Палаті, за словами кандидата, змусила його «закохатися» в адміністративну юрисдикцію. Утім, членкиня ВККС Надія Кобецька звернула увагу, що вже після цього, у березні 2025 року, на добір до місцевих судів Сухінін подавався за загальною та господарською спеціалізаціями, а не адміністративною. Кандидат пояснив це тим, що в Одесі мало вакансій в адмінсудах. Чумак також зауважив, що Сухінін, схоже, «не дуже розуміє, в який суд іде», коли вважає, що 70% справ СОАС стосуватимуться юридичних осіб. А на запитання члена Експертної ради Роберта Брукхайзена, чи не варто спершу набути досвіду в місцевому суді, кандидат згадав футболіста Денніса Бергкампа, який у 17 років уже грав в основі «Аякса».

Питання виникли й до Peugeot 3008, який Сухінін у 2020 році купив за 49 тис. грн, а у 2022-му продав матері за 190 тис. грн. Кандидат пояснив початкову ціну несправною коробкою передач, яку знайомий майстер відремонтував за 60 тис. грн за розпискою без переліку робіт. Членкиня Експертної ради Олена Ганечко запитала, чи не обрали ціну 49 тис. грн через ліміт на готівкові розрахунки в 50 тис. Сухінін заперечив: за його словами, це були «50 тисяч мінус тисяча на евакуатор». Ганечко також перелічила низку неточностей у деклараціях кандидата. Сухінін визнав «недопрацювання», але запевнив, що після 2022 року таких помилок не допускав.

За тиждень ВККС та Експертна рада провели співбесіди з 15 кандидатами до СОАС. Частина з них прийшла на співбесіди з висновками Експертної ради про невідповідність критерію доброчесності. Спеціальні спільні засідання з кандидатами до СОАС тривають і цього тижня, а після їх завершення Комісія та Рада мають визначитися, чи відповідають кандидати критеріям доброчесності та професійної компетентності. Ми й далі стежитимемо за конкурсом.

Фото: Вища кваліфікаційна комісія суддів України