Цьогоріч вшановуємо десяту річницю Революції Гідності, що змінила хід історії української державності. Значущість та резонансність цих подій зумовила численну кількість реформ, спрямованих на покращення правоохоронної, судової та інших систем, що безпосередньо впливають на суспільство.
Особливу увагу суспільства привернули служителі Феміди, які у 2013-2014 роках ухвалили рішення позбавити водійських посвідчень учасників мирного автопробігу, попри те, що чисельна кількість «винуватців» навіть не мала водійських прав, або ж обрали найсуворіший запобіжний захід у вигляді тримання під вартою учасникам протестів, які часто були наскільки побиті та скалічені співробітниками беркуту, що втрачали свідомість просто посеред засідання.
Здавалось би, такі дії не можуть залишитись безкарними, адже саме гасла докорінних змін звучали на Майдані, проте більшість із цих суддів досі вершать правосуддя, всупереч очікуванню суспільства. Можна виділити 3 основні державні органи, завдяки яким так звані «судді Майдану» залишаються непокараними:
● Конституційний Суд України завдяки своєму рішенню про визнання неконституційною норми Кримінального кодексу України щодо відповідальності судді за завідомо неправосудне рішення. Саме за цією статтею проходило чи не найбільше суддів Майдану;● Вища рада правосуддя (ВРП). Попри те, що відразу після Революції гідності в Верховній Раді працювала Тимчасова слідча комісія, яка зібрала чимало порушень закону суддями під час розгляду справ, щодо учасників Євромайдану, ВРП не змогла звільнити переважну більшість з них, або через сплив строків, або через власне небажання цього робити;● Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС). Попередній склад Вищої кваліфікаційної комісії також був вкрай лояльним до суддів Майдану – більшість з них спокійно пройшли кваліфікаційне оцінювання та були визнані такими, що відповідають посаді.
Стараннями громадських організацій, правозахисників та правозахисниць щодо деяких суддів все-таки були зареєстровані кримінальні провадження, проте швидкість та результативність судового розгляду бажає бути кращою.
Про суддів Майдану, щодо яких справи перебувають на етапі судового розгляду, суддів, яких було звільнено від відповідальності через визнання норми Кримінального кодексу України неконституційною та тих, хто зміг уникнути відповідальності, читайте далі.
Почнемо із суддів, які обвинувачуються в рішеннях щодо активістів і їх справи наразі перебувають на розгляді в судах.
На жаль, за 10 років ми досі не маємо судових рішень щодо визнання винними суддів Майдану, проте маємо приклади, коли такі судді були повністю виправдані в суді першої інстанції.
Кушнір Світлана Іванівна
Суддя Соломʼянського районного суду міста Києва Світлана Кушнір під час Революції Гідності обрала запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 30 діб відносно активістів Майдану Михайла Овсієнка та Дмитра Юрченка.У Юрченка та Овсієнка в автомобілях інспекторами ДАІ були начебто знайдені автомобільні покришки, про що інспекторами були складені рапорти. Цих рапортів було достатньо для судді Кушнір, щоб погодитись з обвинуваченням про участь у масових заворушеннях та прийняти рішення про взяття обох активістів під варту. Попри показання активістів та свідків про перевезення шин виключно із господарських потреб, усвідомлюючи, що чинним законодавством не передбачено відповідальності за такі дії, суддя Кушнір «дотримуючись» суддівської присяги склала, підписала та постановила завідомо неправосудні ухвали про обрання найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі цих фактів щодо судді Кушнір було розпочато кримінальне провадження. Суддя, виступаючи з останнім словом, не визнала свою вину у висунутому обвинуваченні. У січні 2023 року, за 8 років із початку розслідування, Києво-Святошинським районним судом Київської області винесено вирок, яким суддю Кушнір визнано невинуватою та виправдано у зв’язку із недоведеністю у її діяннях складу кримінального правопорушення, а саме завідомо незаконного тримання під вартою, вчиненого в інших особистих інтересах. Справа зараз перебуває на етапі апеляційного оскарження.
Суддя Кушнір також намагалась звільнитись у зв’язку із поданням заяви про звільнення у відставку, але згодом відкликала її, про що дізнаємось з ухвали Вищої ради правосуддя.
Решетнік Микола Олександрович
Слідчий суддя Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська Микола Решетнік в ніч з 26 на 27 січня 2017 року виніс ухвали про обрання запобіжного заходу відносно 11 дніпропетровських майданівців. При цьому, він проводив судові засідання без виходу в нарадчу кімнату, оцінки наявних доказів та на основі сфальсифікованих правоохоронцями матеріалах.
Слухання у справі Решетніка за обвинуваченням у постановленні завідомо неправосудного рішення та завідомо незаконному затриманні або незаконному приводі, які спричинили тяжкі наслідки або були вчинені з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах розпочалися у лютому 2016 року у Ленінському районному суді Запоріжжя. Проте запорізька суддя після підготовчого засідання протяжністю близько 7 місяців повернула обвинувальний акт відносно Решетніка прокурору Дніпропетровської області для усунення недоліків. Згодом провадження знову потрапило до суду.
Нещодавно, 22 грудня 2023 року, ухвалено вирок, де Решетніка визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення та виправдано його за цим обвинуваченням з підстав відсутності в діяннях складу кримінального правопорушення.
Попри виправдувальний вирок, судом визнано, що слідчий суддя Решетнік діючи з прямим умислом, особисто склав, підписав та надалі оголосив у судовому засіданні завідомо неправосудну ухвалу про обрання найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Попри встановлення таких фактів, суд вважає, що в інкримінованій судді Решетніку статті 371 КК України обов’язкова наявність спеціального суб’єкта вчинення кримінального правопорушення, а оскільки суддя ним не є, відповідно, він – невинуватий.
Беззаперечно, суддя Решетнік хоча б не ухвалюватиме схожих рішень, оскільки Вища рада правосуддя звільнила його за вчинення істотного дисциплінарного проступку.
Як ми вже згадували на початку, важливу роль у порятунку суддів Майдану зіграв Конституційний Суд, коли своїм рішення визнав неконституційною статтю щодо винесення завідомо неправомірних рішень. Завдячуючи такому рішенню КСУ, «сухими із води» вийшли наступні судді:
Здавалось, 10 років – чималий строк, проте, навіть цих років виявилось недостатньо для слідства, щоб відкриті кримінальні справи щодо деяких суддів Майдану все ж потрапили на розгляд до суду.